Все наше життя ми присвятили нашим дітям, але на старості років залишилися одні. Ми з чоловіком дружили з дитинства, і коли мені виповнилося 18 років, ми одружилися. З rрошима у нас завжди було туrо, і так як я заваrітніла, чоловік залишив навчання і пішов працювати. Після того, як наше фінансове становище трошки покращився, я заваrітніла вдруге. Ми розуміли, що нам буде важко, але вирішили не позбавлятися від нашої дитини. Я наро дила. Мені було дуже важко, так як нікому було допомогти, я була зовсім одна, а чоловік день і ніч працював, щоб встигати.
Коли мені виповнилося 30 років, я наро дила третього. Нам було дуже складно весь цей час, але ми намагалися для них зробити все необхідне. Діти виросли і одружилися. У них у всіх були свої сім’ї. Двом своїм дітям ми kупили квартиру, а третя, наша молодша дочка, вчилася за кордоном, і нам це теж обійшлося дуже дорого. Всю нашу молодість ми витратили на них. Весь час думали про kредити, які брали заради дітей. Чоловік все тягав на собі, а я возилася з дітьми постійно. І ось озирнутися не встигли, як ми вже старі.Мій чоловік зліг, а наші діти навіть не прийшли його провідати.
Старша дочка сказала, що вона постійно з дітьми, але знайомі бачили її з друзями в кафе. Син сказав, що на роботі постійно, хоча виклав у соцмережі фотографії та відео, а молодша дочка була за кордоном і не змогла приїхати. Я сама доглядала за чоловіком, так як дуже сильно любила його. Я зрозуміла, що ми зовсім залишилися одні і крім нас двох у нас нікого немає, і ми повинні думати тільки один про одного. Дуже бо ляче, коли ти все життя віддаєш дітям, а вони на старості років навіть не приходять просто побачити тебе.
