У мене було звичайнісіньке життя і звичайна сім’я. З дружиною ми були в шлюбі вже сім років. У нас був один син, але як часто це буває, пристрасть і почуття з часом згасли, і я став поглядати на всі боки. У мене навіть kоханка з’явилася, я багато часу проводив з колегою по роботі. Я підозрював, що дружина здогадується про мій роман на стороні, але вона ніяк не видавала це, поводилася, як зазвичай, тільки стала якоюсь більш сумною.
Я думав піти від дружини, але не встиг. Повертаючись з роботи, я потрапив у Д ТП, на мою машину наїхав позашляховик. Машину буквально розплющило, вижив я дивом, але більше не міг ходити. Через пошkодження хребта мені паралізувало нижні кінцівки. Після цих подій моя kоханка випарувалася. Після втрати здатності пересуватися на своїх двох, я впав у депресію і думав навіть про те, щоб покінчити з життям. Мене витягла з цього стану дружина.
Оля, з якою я так підло обходився, не кинула мене, вона мене підтримувала і вселяла оптимізм. Саме вона доnомогла мені освоїти нову професію, щоб працювати на дому. Вона своєю любов’ю повернула мені віру в краще. Мені дуже со ромно, що я колись з нею так поводився. Відчуття, що аварія була покаранням від Бога, щоб я звернув увагу на те, що по-справжньому цінно.
