Я виховувала свою дочку сама після того, як її батько, Валентин, покинув мене відразу після її народження. Хоча спочатку він здавався щасливим від новини, що став батьком, але в результаті зник у найвідповідальніший момент. Це призвело мене до депресії і зробило нездатною більше довіряти людям. Мені доводилося однією забезпечувати нашу сім’ю, що залишало мені мало часу на виконання материнських обов’язків. Я дуже рано відправила Софію до дитячого садка: вона приходила першою і йшла останньою.
У мене не було заміни, тому я не могла дозволити собі захво ріти. Софія теж не мала бо літи, тому я робила все, що могла, щоб забезпечити нам міцне здоров’я. Іноді мені доводилося відводити її до дитячого садка з нежиттю і вигадувати всякі відмовки. Коли Софія пішла до школи, я ще не могла допомагати їй з уроками через свій робочий графік. У першому класі вона ходила до групи подовженого дня. На жаль, я нехтувала своєю дочкою. Не дивно, що вона заваrітніла у віці 16 років.
Софія бо ялася розповісти мені про свою ваrітність, але коли у неї почалася ранкова нудота, я зрозуміла, що відбувається. Незабаром після цього зник і її хлопець – Артем. Я не хотіла, щоб Софія повторила мою долю, тому почала переконувати її пере рвати ваrітність . Однак Софія стояла на своєму і заявила, що народить і виховуватиме дитину сама. Я ухвалила її рішення, і ми пішли реєструватися. Софія перейшла на дистанційне навчання, щоб зберегти свою ваrітність у секреті.
Коли в дочки почалися перейми, я поїхала до лікарні разом із нею. Артем та його батьки теж були там, і у нас відбулася розмова. Віктор та Алла, його батьки, вибачилися за поведінку свого сина та сказали, що вони все вирішать. Після того, як Софії стало краще, вони з Артемом розписалися та переїхали до його батьків. Я часто відвідувала свою онучку і постійно перепрошувала перед дочкою за те, що колись пропонувала їй перервати ваrітність.
