Ольга роз лучилася зі своїм хлопцем в серпні. Чесно кажучи, її Назар був скупий. Ні разу не запросив дівчину в кіно або театр, а про подарунки або квіти можна було тільки мріяти. Про відвідування кафе та ресторанів взагалі не йшлося. І справа була зовсім не в тому, що у нього не було на це Rрошей, а в тому, що йому було шкода їх витрачати. Але природна скупість коханого Ольга класифікувала як підприємливість і ощадливість з його боку. – Вдома на ці гроші тиждень їсти можна! – аргументував Назар. І все ж Ользі він подобався. У вільний від економії на дівчині Rрошей час Назар був веселим і цікавим співрозмовником. Але в день розриву у Ольги ніби полуда з очей упала.
Дізнавшись, що він стане татом, Назар заявив, що дитина для нього – це занадто дорого. І пішов. Ольга зі сльозами на очах просила коханого повернутися, але той відповів, що тепер точно між ними все скінчено. Більше Назар не з’являвся в житті Ольги. Дівчина продовжувала жити своїм життям, чекаючи появи дитини. Кожен день під вечір Ольга виходила на прогулянку і бачила, як біля магазину постійно стояв один і той же хлопець і дивився на неї. В той вечір юнак був з букетом. Він зважився і крикнув Ользі: – Дівчино! – і вона озирнулася. Хлопець швидко підійшов до неї і вручив квіти. – Це вам.
Мене звати Петро. Хлопець вже давно був закоханий в Ольгу, але вона вперто його не помічала. Дитина не завадила їх відносинам. Петро виявився хорошим і надійним другом. Вони часто ходили в кіно і в кафе. Ольга щиро розповіла хлопцеві про свою ситуацію. Його це не злякало. Він продовжував у всьому підтримувати жінку. Коли Ольга наро дила дитину, Петро відвідував її в ліKарні і кожен день приносив квіти. І жодного разу не сказав, що це дорого. Вони зустрічалися вісім місяців, а потім одружилися. Зараз у них троє дітей. Ольга ніколи б не подумала, що рідний батько може залишити дитину і жодного разу не з’явитися в її життя, а чужий чоловік – може стати рідним, турботливим і люблячим батьком.