У мене чотири сестри, ми всі від різних чоловіків. Мама виходила заміж цілих 5 разів. Перший чоловік мами покинув її, коли вона була ваrітна. Після вона зустріла другого чоловіка, але і з ним теж нічого не вийшло. Вона обіцяла після цього більше ніколи ні з ким не зустрічатися, але не минуло й року, вона знайшла собі нового залицяльника і від нього теж наро дила. З ним моя мама вчинила дуже некрасиво. Коли була у відносинах з третім, то зустріла мого батька і закохалася в нього, а це, грубо кажучи, зрада.
З моїм батьком у них був щасливий шлюб, але 12 років тому його не стало, і ось через 2 роки вона знайшла собі нового чоловіка. Я ніяк не виправдовую вчинки своєї мами; це, як мінімум, не правильно. Ось так вона народила нас, але, на жаль, знову залишилася одна. З останнім чоловіком теж розлучилася і остаточно на своєму особистому житті поставила крапку. Мама каже, що ми всі схожі на своїх батьків, але характером у неї пішли, але тільки не я. Я єдина, хто цілком схожа на свого батька, і від цього мені дуже добре на душі. Сестри знущалися з мене через дефект мови, і тільки старша сестра мене підтримувала і заспокоювала.
Вона мене багато чого навчила в цьому житті, і грубо кажучи, мене виховала саме вона, а не мама. Коли вона вийшла заміж, то мені її не вистачало, а інші сестри стали мене принижувати і ображати ще сильніше, і постійно говорили, що я нічого не досягну у своєму житті. Все змінилося, коли я вийшла заміж. Ми познайомилися в університеті, а по закінченні він зробив мені пропозицію. Зараз я живу цілком добре, і сім’я у нас забезпечена. Сестри попросили в мене прощення; і я їх пробачила: так мене навчила старша сестра — що зла тримати на людей не варто.