Коли дочка стала повнолітньою, то вирішила виїхати в інше місто, щоб продовжити навчання, але я з сином була проти цього, так як мені було б складно її забезпечувати. Я ростила своїх дітей одна, так як чоловік кинув мене з двома дітьми і пішов до іншої жінки. Я звичайно ж такого не очікувала, але не опускала руки, ростила своїх дітей. Синові довелося рано подорослішати, він мені дуже сильно допомагав, працював після школи, зараз йому вже 20 років, і він вже як дорослий чоловік заробляє гроші і віддає мені.
Коли дочка сказала, що хоче поїхати відучитися, то я попросила її трохи почекати, поки у нас нормалізується фінансовий стан. Дочка Віка наполягла на своєму, поїхала, вступила на найдорожчий факультет, і просила щомісяця висилати їй гроші. Ми щомісяця, протягом трьох років, відправляли їй гроші, потім відвозили продукти: вона все це приймала як належне, з нами спілкувалася дуже рідко, я просто не могла повірити, що дочка виросла такою, адже я її виховувала не такою. Останнім часом вона
взагалі нам не дзвонить, не пише, потім мій син сказав, що знає, чому вона перестала з нами спілкуватися і просити грошей. Виявляється, вона знайшла собі чоловіка, тобто чоловіка, з яким живе в цивільному шлюбі, і він її повністю забезпечує. Нещодавно ми дізналися, що цей чоловік переписав свою квартиру на дочку, ось ми з сином хочемо відсудити цю квартиру, щоб вона знала, як чинити зі своїми рідними. Імовірність звичайно ж маленька, але все ж мені здається, що після цього вона хоч зрозуміє, що у неї є сім’я.