Моя свекруха при першому ж відвідуванні нашого будинку заявила, що я марна господиня, стверджуючи, що з такою дружиною її син буде голодним та брудним. До весілля ми здавали мою квартиру та жили у моїх батьків. Вони жили у великому будинку з чудовою ділянкою. Як тільки квартиранти поїхали, ми переїхали до моєї квартири. Все було так, як і мало бути при переїзді на нове місце: речі розкидані, безладдя. Однак моя свекруха вирішила відвідати нас без запрошення. — Як ви збираєтеся жити в такому безладді, який жах!
Я чекала, що ти наведеш лад перед моїм приїздом! — розлютилася моя свекруха. Звичайно, у квартирі панував хаос, адже ми щойно переїхали. Про яке прибирання може йтися. Ось тоді все і почалося. Щодня вона приходила і читала мені лекцію, називаючи мене noганою господинею та обіцяючи навчити мене всьому. Я думала, що вона скоро втомиться та заспокоїться. Але з кожним разом скарг ставало дедалі більше. Після моїх nологів вона перейшла всі межі і обіцяла щодня стежити за прибиранням, щоб її син та онука жили в чистоті та порядку. А з дитиною вона не доnомагала.
У мене урвався терпець, і я вказала на двері квартири, попросила, щоб вона більше ніколи не приходила до мого будинку. Та розлютилася і почала кричати, але побачивши, що я не реагую, пішла. Прийшовши додому, чоловік накричав на мене, заявивши, що я не мала права розмовляти з матір’ю в такому тоні. Вислухавши його, я також вказала на двері. Якщо так сильно любить свою матір, нехай живе з нею. Я терпіла свою свекруху п’ять років. Я весь час благала чоловіка заспокоїти її. Він не звертав на це уваги, ігнорував мої прохання. Ось він і отримав те, що йому належить. Нехай повертається, якщо порозумнішає. Якщо ні – нехай живе зі своєю матір’ю.