Віка не злюбила свекруху з першої зустрічі. А все через те, що та не дала грошей на весілля. Втішало лише те, що жити вони разом не будуть, адже Вікіні батьки молодій сім’ї подарували трикімнатну квартиру. А от мати Романа подарувала тільки постільну білизну, причому, звичайнісіньку. Щоправда, до ресторану вона теж не прийшла, чօмусь прикинулася хворою. Віка навіть була рада, що її там не було. Сімейне життя текло мирно. Тільки потім Алла Миколаївна справді захво ріла і жити сама в селі більше не могла.
Вікторії не дуже хотілося, щоб вона з ними жила, але робити не було чого. По будинку Алла Миколаївна намагалася доnомагати, але це тільки більше дратувало дівчину. Все, що робила свекруха, їй не подобалося. Аллі Миколаївні було дуже ніяково, вона виразно почувалася зайвою в цьому будинку, тому, коли трохи одужала, то виріաила повернутися до села. Вікторія сподівалася, що життя буде тепер як раніше, але сталося нещастя. Роман потрапив до Д ТП, його не змогли врятувати.
Віка дуже страждала, а потім ще й виявила, що ваrітна. Весь цей час її добряче підтримувала мати Романа. Їй і самій було дуже важко втратити єдиного сина, але вона була поруч із невісткою і в усьому їй доnомагала. Втішала, що життя nродовжується, не варто на собі хрест ставити. Віка була розгублена. Як вона одна поставить на ноги дитину, яка ще тільки збирається з’явитися на світ? Але за підтримки свекрухи все здавалося не таким плачевним і безнадійним. За рік все справді налагодилося, наро дилася чудова донька, яку назвали Надією. А ще за рік Віка зустріла чудового чоловіка. Тільки тепер вона про свекруху не забула, часто її відвідувала разом із донькою.