Вадим був молодшою дитиною в сім’ї. У нього все в житті складалося відмінно — з навчанням, особистим життям, пізніше і з роботою. Старшому братові, Антону, пощастило менше. Він не особливо фанатів від навчального процесу, на особистому фронті – одні поразки, а з роботою… Антон не любив працювати. Він був маминим улюбленцем, батьки вирішували все за нього. У нього не було друзів, а дівчата цуралися від нього, як від монстра. Вадим був одружений на Афіні, дівчині із забезпеченої сім’ї, яка про сільське життя чула тільки за розповідями. Пара жила в місті, залишивши батьків Вадима в селі. Антон тихо радів, що у брата вже 3 роки не було дітей. — Будь вона моєю нареченою, у нас би вже було б 4 дітей, — говорив він братові. Сталося диво. Афіна повідомила чоловікові про ваrітність. Щастю Вадима не було меж. А коли пара дізналася, що у них буде двійня, так їх радість подвоїлася. Коли діткам було вже рік, молода сім’я приїхала в село на тиждень.
Одного разу, коли Афіна сиділа на ґанку, до неї підійшов Антон. — Ну що, поріднимося? — сказав він невістці і затягнув її за будинок, прикривши її рот рукою. Там Антон притиснув Афіну до стіни. Страшно і уявити, що могло статися, не будь сусідки, яка, побачивши це, крикнула: — Антон, ти що твориш? А ну-ка відійди від неї. На крики сусідки вийшли Вадим з мамою. Бідну Афіну звинуватили в розгульному способі життя. Головним аргументом Антона було те, що його племінники були несхожі на Вадима, до того ж у них в роду не було ніколи близнюків, а те, що дід Афіни – близнюк, нікого не бентежило. Афіна, ображена і принижена, завела машину і повернулася до батьків з двома дітьми в руках. Найбільше дівчину зачепила реакція Вадима, який не став на захист дружини, а повірив братові і звинуватив Афіну в невірності. Через місяць Вадим приповз до Афіни, але дівчина послала вже колишнього чоловіка куди подалі. Хлопчики росли не по днях, а по роках. У 7-му класі вони вже були вище мами.
Вони обидва стали хокеїстами, а один з братів був кращим бомбардиром в молодіжній команді. Ні Афіна, ні Вадим так і не зважилися на другий шлюб. Вадим займався власною справою, Афіна теж працювала, але більшу частину часу вона проводила з синами на зборах, на змаганнях, водила на тренування і так далі. Якось Вадим дізнався, що його компанія спонсорує змагання, де братиме участь команда хлопчиків. Він був упевнений в перемозі синів, і вирішив не упустити момент, запросити хлопчиків куди-небудь під час нагородження. Перед матчем він зустрів дружину в коридорі. — Вони і мої діти. Я маю намір відновити наше спілкування. Мені їх моторошно не вистачає. — Їм 17, Вадиме, вони знають про нас все і вже зробили висновки. Не можна просто так вриватися в їхнє життя, просто тому що ти їх батько. Я тобі не забороняю, ти маєш право з ними спілкуватися. Але чи впевнений ти, що вони цього хочуть? Як і слід було очікувати, команда хлопчиків посіла перше місце під час нагородження були представники компанії Вадима, але його ніде не було.