Все почалося влітку. Я познайомився з дуже красивою і розумною дівчиною. Я тоді зрозумів, що означає любов з першого погляду. Як виявилося, я теж їй сподобався. Не наважився відразу до неї підійти, подумав, що у неї може бути хлопець. Я побачив її в кафе і потім дізнався, що вона там щоп’ятниці зависає. Я дізнався все про неї і був дуже радий, коли дізнався, що вона одна. У п’ятницю я пішов у те кафе і чекав її. У той день я в перший раз підійшов до неї, вирішив завести максимально дурну розмову. — Я тебе тут часто бачу. Твоє улюблене кафе? — А ти що, стежиш за мною? Так і почався наш діалог. Ми почали зустрічатися, але спочатку спілкувалися по-дружньому.
Наприкінці серпня я зізнався їй у своїх почуттях, чекаючи від неї неrативної реакції. — Ти мені теж подобаєшся. Все чекала, коли ж ти зізнаєшся. Так почалася наша любовна історія. Ми почали більше часу проводити разом. Вона розповідала про своє життя, а я з цікавістю слухав її. Її тато на повноліття nодарував їй квартиру в столиці. Так я зрозумів, що вона із забезпеченої сім’ї. Я про себе говорив мало. Особливо і нічого сказати. Одного разу я її запросив до себе додому і перше питання, яке вона задала: «це твоя квартира?».
Я не зрозумів, навіщо їй ця інформація, але я сказав-так. Потім я зробив їй пропозицію. Ми стали жити разом, і одного разу вона дізналася, що формально квартира належить моїй мамі, і почалися сварkи. — Ти мені збрехав, сказавши, що квартира твоя. Розумієш твоя мама в будь-який момент нас може з цього будинку виставити. Або ти йдеш і оформляєш будинок на себе, або ми роз лучаємося. Я був засмучений, тому що думав, що для неї це не повинно бути настільки важливим, і моя мама ніколи не вижене мене з дому, який насправді належить мені. Я вирішив з нею роз лучитися, так як з меркантильною дівчиною пов’язувати своє життя взагалі не хотілося.