14 років тому мій мама та тато роз лучилися. Причиною роз лучення стала мама, яка своєю поведінкою доводила тата – і довела остаточно. Могли б вони роз лучитися красиво, мирно, як дорослі люди, але ні: мама вирішила викинути речі тата у вікно і поміняти замки. Мені стало шкода тата, та й з мамою я ніколи не ладнала. Загалом, я вирішила залишитися з батьком після їхнього роз лучення. Тоді мені було 12 років, але цей факт не завадив мамі облити мене мерзенними словами та жахливими прокльонами. Всі ці 13 років я жила з батьком, але потім його не стало – хво роба…
Я залишилася одна з однорічною донькою. А чому одна — мій чоловік свого часу не витримав деkрету, і ми з донькою повернулися до мого батька. Як одна біда йде, то й другу за собою веде. За кілька місяців через старі проводи від нашого будинку залишився лише попіл. Пожежники не змогли врятувати будинок, коли я з дитиною була у магазині. Ми опинилися на вулиці. Нам дала притулок моя подруга, але, залишившись у неї 2 дні, я згадала, що у мене є частка в маминій квартирі.
Звичайно, я знала, що вона буде не рада побачити мене, але в мене не було вибору. Мені довелося до мами піти з поліцейськими, бо я знала, що вона мене з розпростертими обіймами не прийме. — Я це так не залишу, — сказала вона, коли поліцейські сказали, що за документами я співвласник цього будинку, — я тебе обов’язково звідси викину, тож можеш збирати свої ганчірки і гідно піти, поки не пізно. Вона кілька разів навіть кидала брудний наповнювач від котячого латку до нас у кімнату, тож я вже не знаю, що чекати від мами. Мені не так за себе, як за доньку страաно. Хто знає, на що здатна моя мати?
