З Борисом я познайомилася завдяки моїй мамі. Він був постачальником у магазині, де працювала моя мама – менеджером. Усі колеги мами, та й мої подруги, заздрили мені, адже Борис – наречений мрії: красень, власний бізнес, який він збудував сам, з нуля. Але зачепив він мене своїм доброзичливим ставленням до слабкої статі. Причому я була впевнена, що він ні з ким не фліртує – просто показує свою вихованість. Якось зі мною стався інцидент: я зламала палець на нозі. Борис не відходив від мене ні на мить, а коли зрозумів, що в квартирі мені буде душно – відвіз мене до свого заміського будинку на березі річки. Мені допомагала його помічниця по дому, і я почувала себе тут справжньою господаркою.
Мріяла прожити тут все життя, народити та виховати дітей поряд із природою. Коли я одужала і повернулася до своєї квартири, вирішила насамперед поговорити з Борею про дітей. Але він одразу заявив мені, що поки жодну сім’ю не планує, і не хоче мене бачити як домогосподарку. Його ідеал – моя мама – ділова та активна жінка. Саме такою він бачив і мене у майбутньому. Плюс до всього він навів приклад своєї мами, яка руйнувалася буквально на очах. Після смерті чоловіка вона намагалася піднімати дітей, але дуже скоро дала слабину, а в результаті взагалі спилася.
Але в мене інша уява з цього приводу. Для мене ідеалом сім’ї є дружина-господиня та чоловік-здобувач. Все, що від мене вимагається, це зберегти домівку, а від чоловіка потрібно бути захисником і заробляти багато грошей. Борис зі своїм завданням упорався, а я почуваюся без діток якоюсь неповноцінною. Але я не розумію, як знайти ключ до досягнення своєї мрії, бо Боря стоїть на своєму. Плюс до всього моя мама повністю підтримує рішення свого зятя. Мене не залишає думка про те, що Борис просто не бачить у мені ту жінку, гідну стати матір’ю його дітей і господинею в його будинку.