Я працюю в дуже дорогому ресторані. Одного разу я вирушила в розкішний салон, щоб зробити зачіску. Там я побачилажінок, які часто відвідують ресторан, де я працюю.- Здрастуйте, я рада вас бачити- Ти офіціантка з ресторану за рогом, чи не так? «-Так. Як ваші справи?- Я не думаю, що люди вашого рівня можуть дозволити собі такий салон.- Прошу вибачення?
Раптово якась жінка заговорила з моїм перукарем:- Люба, ти знаєш, що ця дівчина-офіціантка? Ви впевнені, що у неї достатньо грошей, щоб вона раплатілась? Чому б тобі спочатку не перевірити, хто вона така?- Мадам, ця дівчина приїжджає сюди вже два роки. Вона — надійний клієнт.- Яка марна трата часу! Такі бідні дівчата не повинні витрачати гроші на такі речі. Тобі більше нема куди їх витратити?
Після цієї фрази всі люди в салоні замовкли і подивилися на нас трьох.-Мені дуже шкода, мадам. Я працюю в ресторані тільки тому, що хочу продуктивно проводити свій час. Я студентка самого престижного коледжу і вивчаю біомедичну інженерію. І, якщо вам так цікаво, у мене достатньо грошей. Навіть якщо я бідна офіціантка, хіба ти не думаєш, що люди мають право робити зі своїми грошима все, що хочуть? До речі, ваш чоловік приходить в ресторан два рази в тиждень, замовляє собі чашечку кави і постійно скаржиться на вас. Мені дуже шкода вас, мадам!