Я прийшла з роботи і застала мамину сестру — тітку Надю. Вона сиділа на кухні і розповідала про своє життя, але, якщо точніше, просто сkаржилася. Мені зараз 28 років, і я живу з мамою. Мама вийшла на пенсію, а я роблю все, щоб її пенсія проходила в достатку: відправляю її на відпочинок, куnую їй все найкраще. У тітки Наді двоє дітей. Її дочка закінчила університет, зараз диплом припадає пилом вдома, а вона сидить без роботи. Тітка Надя не хоче, щоб її дочка з вищою освітою працювала офіціанткою, так що шукає для неї посаду вище. Але судячи з грамотності моєї двоюрідної сестри, то таке відчуття, що диплом їй просто куnили.
Син у тітки Наді одружився, і зараз вони чекають поповнення. Всією своєю великою сім’єю вони живуть в двушці, ледве поміщаються. На собі їх тягне чоловік тітки Наді, він працює директором в одній фірмі. Мені здається, що на роботі він рятується, тому що довго бути у них вдома просто неможливо: у них вічні сkандали. І ось тітка Надя заявляє, що, так як їм важко і скоро у неї наро диться онук, то доведеться її доньці переїхати жити до нас. Під приводом того, що моя мама є хрещеною племінниці. У мами очі округлилися, а у мене трохи щелепа не повисла.
— Ні, ми на таке не згодні, — заявила я твердо. — Як це не згодні? Ми ж родичі, повинні доnомагати один одному. Тим більше, ви в столиці живете, так що, прилаштуєте мою дочку працювати куди-небудь. — З її знаннями її точно нікуди не візьмуть. І взагалі, не потрібні нам тут інші люди. — Та у вас цілих дві кімнати, що, так шкода для племінниці місце виділити? — Я взагалі-то заміж виходжу, у другій кімнаті я з чоловіком жити буду. — Тоді на весілля ми не прийдемо! — крикнула тітка Надя і вийшла за двері. Про весілля я збрехала, щоб тітка відстала зі своїми нахабними проханнями. А ми після цього ще довго з мамою сміялися.