Я вийшла заміж три роки тому. Спочатку у мене були добрі стосунkи зі свекрухою. Ми іноді бачилися, ходили один до одного у гості. Усі були задоволені. Потім я дізналася, що моя свекруха просто лицемірка. Все змінилося після народження сина. Коли ми з дитиною повернулися додому з nологового будинkу, я побачила, що всі мої речі не на своїх місцях. Мені це не сподобалося, я піддалася істериці, замкнулася у ванній та заnлакала. Чоловік не розумів, що відбувається зі мною, він стояв під дверима і чекав, поки я вийду. У мене було лише одне бажання: залишитися наодинці з дитиною та чоловіком. Я попросила чоловіка вивести свою маму.
Але замість того, щоб піти, свекруха почала дзвонити і запрошувати своїх родичів — на малу дивитись. Я намагалася пояснити, що дитина ще зовсім маленька – немає необхідності показувати малюка всім. Я сказала це спокійно, щоб не образити її. У відповідь вона заявила, що я невихована, груба жінка. Вона приходила щодня, але не дбала про дитину: ходила за мною і робила мені зауваження. За її словами, я нікчемна жінка. Я навіть кілька разів намагалася попросити її погуляти з онукою, але вона відмовлялася. У мене скінчився терпець. І я вирішила максимально обмежити спілкування із нею.
Чоловік мені не вірив, думав, що я просто не люблю його матір. Спочатку він нічого не розумів, але потім я почала йому все пояснювати. Я вирішила йому все показати наочно. Наступного разу, коли його мати приїхала в гості, будинок був ідеально прибраний, вечеря готова. Свекруха стала мене звітувати, що в квартирі пил, вечеря жирна, не дуже смачна. Коли вона пішла, я подивилася на чоловіка. Він був просто в шоці, сказав, що його мати поводилася справді дуже грубо, навіть некрасиво. Чоловік поговорив із нею. Він часто їздить до неї в гості, але двері нашого будинку для неї зачинені назавжди.