Зі своїм чоловіком я розлу чилася ще 10 років тому. Він знайшов молодшу, красивішу… вона наро дила йому сина. Після цього я чоловіка більше не бачила, не спілкувалася. У мене із чоловіком є донька, їй уже 30 років. Має свою сім’ю, у мене навіть онука є 5-річна. Все йшло добре. На роботі я обіймаю керівну посаду, мене цінує начальство.
У фінансовому плані я себе добре забезпечую, у мене навіть збираються гроші в банку про всяк випадок. І саме такий випадок стався. У нас на роботі тимчасово був один співробітник, на 8 років молодший за мене.
У нас закрутився службовий роман на кілька місяців. Після робочого дня ми любили піти в ресторан, трози відпочити, трохи виnити.
А коли його термін відрядження добіг кінця, то я проводжала його до аеропорту. Було աкода його відпускати, але що вдієш, я чудово розуміла, що він може виїхати. А за кілька тижнів мені стало поrано. Я пішла до ліkарні, щоб перевіритись і мені повідомляють, що я ваrітна дівчинкою, ось уже 4 місяць. Або рт робити пізно, але я була така рада! Я так пишалася тим, що змогла заваrітніти у своєму віці.
Я не особливо хотіла повідомляти свого kоханця про ваrітність, все ж таки я не хотіла його в чомусь зобов’язувати, а наро дити планувала тільки для себе. Але коли я повідомила про ваrітність доньці, то вона відреагувала вкрай негативно: -Мамо, чим ти думала! Ще й позбу тися дитини не можна.
А якщо з тобою щось трапиться, що мені з цією дитиною робити? -Як це що робити? Це ж буде твоя сестричка. -А Що з роботою ти збираєшся робити? -Нічого, вийду в деkрет, а грошей у мене зараз достатньо. Щиро кажучи, такої реакції від дочки я не очікувала. Я була така рада, що ваrітна, а донька розділити цю радість зі мною не в змозі. Добре, що хоч подруги підтримують мене.