Я заміжня вже 8 років. До весілля ми з чоловіком були знайомі вже давно. Почали відкладати гроші ще до весілля. Обидва працювали. У нас вийшло накопичити достатню суму для будівництва приватного будинку . Будівництвом теж займалися самі. Поки будувався наш будинок, жили у квартирі чоловіка. Зробили ремонт перед весіллям. Після переїзду в будинок ми не стали пускати квартирантів. Вже не хотілося нам, щоб вони вгробили нашу житлоплощу. Квартира просто порожня . Майже сім місяців тому я отримала квартиру від своїх батьків. Вона була на околиці міста. Ми не бачили сенсу а в її продажу. На будинок уже витратилися, і такої необхідності не було.
З чоловіком вирішили, що згодом зробимо там ремонт, купимо нові меблі, але особливо вкладатись не станемо. Вирішили здавати її у найм. Донедавна квартира стояла порожня. Це нас не турбувало. Але ось мою золовку це хвилювало . На одній із сімейних вечерь вона вирішила про це поговорити. Почала з того, що у нас є кілька квартир. На її думку, ненормально, що вони просто так простоюють. Ще думає, що одна квартира може ще й потрібна, але друге – це вже занадто. Особливо, коли рідні потребують допомоги. Через те, що їм не вистачало грошей на покупку біля будинку, а іпотеку не схвалювали, вона вирішила, що ми маємо продати одну квартиру.
Що цікавіше, ми повинні віддати їм частину цих грошей, а решту покласти на банківський рахунок під відсотки. Так, ще сказала, що вони повернуть борг за кілька років. Чоловік почував себе ніяково. Ми ж і так намагалися надавати фінансову допомогу родичам , ну по можливості. Але це прохання вже перейшло всі межі. На той момент я вирішила, що скажу їй сама. Сказала, що її прохання серйозне. Вийде, що ми позбавляємось квартири, і плюс до всього, точного терміну повернення грошей немає. Я постаралася нормально все пояснити, але зрозуміло було, що вона образилася . Як би там не було, то це вже її справа.