Ми з чоловіком родом з одного міста, обидва виросли у приватному секторі та з небагатих сімей. Після навчання я поїхала на три роки працювати до Голландії, де змогла заробити на двокімнатну квартиру у новобудові у новому районі нашого міста. Через деякий час ми з Дмитром зустрілися, одружилися, і з того часу почалася моя вічна боротьба з його мамою. У сім’ї Дмитра панує суворий патріархат. Його батько ніколи не береться за побутові справи: ні сміття не винесе, ні їжу не приготує, ні білизну не розвісить. Свекруха все життя догоджає чоловікові та синам, практично не маючи часу на себе. У них це норма, що свекор тижнями пропадає на риболовлі, у відрядженнях чи ще десь. Але це їхня родина, їхні правила.
У нас з Дімою все інакше. Чоловік переїхав жити до мене, і з самого початку ми звикли допомагати один одному в усьому: вдома та з дітьми. Ми не ділимо обов’язки на «чоловічі» та «жіночі». Якось свекруха прийшла до нас, а Дмитро якраз пилососив. Ви б чули, який крик вона зчинила! Все, що я про себе тоді дізналася, – це те, що я «примушую її хлопчика бути Попелюшкою» і що прибирання – це «не чоловіча справа». Вона продовжувала твердити, що я прив’язала її сина до себе і не відпускаю. Чоловіки, на її думку, мають відпочивати від сім’ї у чоловічій компанії. А у нас з Дмитром просто так склалося, що нам цікаво бути разом: ми відпочиваємо та подорожуємо всією родиною. Діма не раз намагався пояснити матері, що його влаштовує наш уклад, що йому нецікаві більярди та бари без мене, але переконати її неможливо. Такі конфлікти тривають уже 11 років. Але те, що сталося у вихідні, стало останньою краплею. Дмитро мав день народження.
Готувати допомагали моя мама та сестра. Свекруха ж прийшла з молодшим сином, нічого не приготувавши, а свекор, як завжди, був у від’їзді. На святі були наші хрещені з дітьми та родина колеги чоловіка. Ми сиділи за столом, вітали Діму. Настала черга вітання від Марини Іванівни. Свекруха піднялася, простягла чоловікові велику коробку і при всіх почала свою промову: – Діма, ось тобі справжній чоловічий подарунок! Ми з батьком довго вибирали, старалися. Досить уже сидіти під каблуком у дружини! І не здумай ділитися цим з Олею. Ти чоловік, і в тебе має бути свій особистий простір! І взагалі світ не зійшовся на одній жінці! Після цих слів вона наказала Дімі відразу відкрити коробку і помилуватися подарунком. Усередині виявився сучасний спінінг з повним набором аксесуарів. Ми живемо у моїй квартирі, і після цього я твердо вирішила, що більше свекруха переступати поріг нашого будинку не буде. Якщо Дімі хочеться спілкуватися з матір’ю, нехай робить це будь-де, але не в нас. З мене вистачить. Як ви вважаєте, я маю рацію? Чи таки ні?