Моєму синові вже 30 років. Микола завжди був старанним: чудово навчався у школі, закінчив її з золотою медаллю, вступив до університету в Києві на бюджет. Вже з першого курсу почав шукати роботу, щоби забезпечувати себе. Його тоді цікавили лише ділові зустрічі, а не побачення з дівчатами. Як мати, я, звісно, почала хвилюватися. Поки його ровесники вже одружувалися і виховували дітей, Микола весь свій час віддавав кар’єрі. – Мамо, зате я купив квартиру, у мене є машина, – казав він. – Ну, хіба в цьому щастя? Коли ти нарешті порадуєш мене онуками? Я не молодію, може, так і помру, так і не понянчившись з ними! Ви можете уявити, як я переживала.
У мене серце розривалося, а ночами я просто не могла заснути. Микола зовсім не думав про сім’ю, для нього робота була на першому місці. Я вже зневірилася, думаючи, що ніколи не стану бабусею. Але тиждень тому Микола несподівано зателефонував: – Мамо, які у тебе плани на Різдво? – Які у мене можуть бути плани? Сходжу в магазин, все куплю, потім вареників наліплю, кутю приготую, рибку запіку, борщу зварю. Може, тітка Люба з дядьком Романом заглянуть на вечерю. – Мам, а для мене та двох гостей за столом місце знайдеться? – Звичайно, синку! Сподіваюся, ти залишишся ночувати? – Так, ми залишимося. – А хто ці гості? – Це моя дівчина, Марта. І її донька, Оленка. Я спочатку радісно скрикнула в слухавку, але коли почула про доньку, настрій різко змінився. – Яка ще донька?
Ти вибрав жінку з причепом? – Мам, ну що ти таке кажеш? Дитина – це не причіп. – Сину, що це за порядки у вас у Києві? Невже не можна було знайти нормальну дівчину? – Марта – нормальна. Вона працює головним бухгалтером у нашій компанії. Дуже розумна та весела, тобі вона точно сподобається. – У мене вже погане враження про неї. – Чому? Через дитину? – Синку, розлучена жінка шукає чоловіка лише для того, щоб перекласти на нього турботу про дитину. Тобі це треба? Ти так собі уявляєш своє життя? – Мамо, у мене з Оленкою чудові стосунки. Поки татом вона мене не називає, але це справа часу. Миколай мене зовсім не слухає, наполягає, що привезе Марту з донькою на свята. А я не хочу приймати таких гостей у себе вдома. Я шокована, що він обрав таку жінку. Невже у Києві немає нормальних дівчат? Усі розлучені, та ще й з причепом? Навіть не знаю, як ми відсвяткуємо це Різдво. У мене вже погане передчуття!