Вадим та Оля жили у класній та просторій квартирі Олиних батьків. Як тільки вони зіграли весілля, батьки вирішили, що молоді повинні почати життя в хорошому місці. Самі батьки поїхали відпочивати до пансіону, а потім стали подорожувати. У молодих життя почалося чудово, як це і буває. Вадим став працювати охоронцем, добу за дві. Оля була викладачем у школі. Але згодом у чоловіка з дружиною з’явилися непорозуміння та побутові свapки. -Олю, ти що готувати розучилася? Скільки можна вже один і той самий суп тижнями є? Ти його тільки вечорами їж, а я цілий день. -Так візьми і приготуй щось інше. -Я взагалі працюю.
-А я, по-твоєму, відпочиваю? Але недовго тривали такі свapки, бо батьки Олі повернулися зі своєї подорожі за півроку, а повернулися якраз у їхню квартиру. Місце було багато, кожен жив у своїй кімнаті, тільки ось від цього не стало легше. Свapитися молоді при батьках не ризикували, але й своїм особистим разом поговорити теж не могли і почували себе як гості. А потім радісна новина-Оля вагiтна. Вадим розумів, що з наpoдженням дитини залишатися у квартирі тестів не вийде. У них буде своя сім’я, а бабуся з дідусем постійно втручатимуться. Проте, з переїздом Вадим не поспішав, доки Оля сиділа удома вагiтна. Не хотілося раніше виходити на повну зміну роботи.
І тут сталася неприємна ситуація, якраз до речі. Тесть став ставити свої правила щодо користування холодильником. -Значить, в’ялене м’ясо — моє, та копчена ковбаса — теж моя. Якщо хоч шматочка не вистачатиме- нарікайте на себе, я коли голодний і злий-сам не свій. -Оля, що означає м’ясо його? Ми взагалі-то купуємо продукти, і вони спільні, а якщо він купує-то не можна? Що це за дурні правила? Але Олі на м’ясо було байдуже, під час вагiтності вона навіть його запах не переносила, тому не поділяла обурення чоловіка. Завдяки м’ясу саме Вадим став більше працювати і вже міг дозволити собі з фінансів переїхати окремо від батьків дружини. Так і сталося. У новому домі всі були раді, і Оля з чоловіком не свapилася, і Вадим їв м’ясо спокійно.