Я як завжди поверталася додому після роботи. Транспорт був зазвичай забитий людьми. Мені пощастило опинитися в автобусі, де більшість пасажирів були пенсіонерами. Усі сидячі місця були зайняті, вони розмовляли одне з одним про політику. Але на одній зупинці до салону автобуса зайшла молода, ваռітна дівчина. Її живіт був величезний і видно, що дівчині важко стояти на ногах.
Вона була точно ваռітна двійнятами, це й дурню було ясно. Зрозуміло, ніхто з людей похилого віку навіть не повів поглядом, навіть щодо молоді, сиділи на своїх місцях як пригвожені. Водій виявився дуже порядною людиною, запросив дівчину сісти поряд. Ймовірно, від трясіння дівчина почувалася погано. На її обличчі з’явилася гримаса болю, і вона схопилася за живіт.
Водій відреагував дуже швидко: -Ті, кому терміново кудись потрібно, нехай виходять зараз, ми поїдемо зараз до ліkарні і лише потім повернемось до маршруту. Дівчину благополучно доправили до найближчої ліkарні. Цей випадок мене переконав, що цей світ ще не безнадійний, що є ще добрі люди. Коли живеш у мегаполісі, де всім один на одного начхати, часто перестаєш вірити в доброту.
