Мені 40 років, і я ніколи не була заміжня, але в мене є син, якому вже виповнилося 20 років, і він навчається у столиці. Він народився, коли мені було 19, після того, як я зустріла чоловіка з нашого села, який пообіцяв одружитися зі мною. Однак, коли він дізнався про ваrітність, кинув мене, сказавши, що не готовий до шлюбу та до становлення батьком. Мені довелося виховувати свого сина самостійно з допомогою моїх батьків. Я вступила до університету і закінчила його з відзнакою, потім влаштувалася на хорошу роботу і почала підніматися кар’єрними сходами. Я купила собі квартиру та машину, оплатила освіту свого сина та допомагала своїм батькам.
Однак мого особистого життя не існувало, тому що мені було важко довіряти людям і стосункам після того, що зі мною сталося. Нещодавно батько мого сина, Віктор, знову з’явився в моєму житті. Його дружина по мерла два роки тому, залишивши його одного з їхнім п’ятирічним сином. Спочатку я не могла зрозуміти, чому Віктор повернувся після всіх цих років, але він пояснив, що хотів вибачитися у мене і нашого сина за його минулу поведінку.
Він також сказав, що йому зараз дуже важко одному. Ми стали більше спілкуватися і таки зблизилися, і я зрозуміла, що я все ще маю почуття до нього. Віктор зробив мені пропозицію, але я хотіла порадитися зі своїм сином, перш ніж приймати рішення. На жаль, мій син не прийняв Віктора як свого батька і не схотів, щоб він був у нашому житті. Я не знала, що робити, бо була готова вийти заміж за Віктора і не чекала такої реакції від свого сина. Я розуміла, що Віктор винен у багатьох складностях життя, але я також вірю у прощення і в те, що людина може змінитися.
