Чотири роки тому пішла з життя моя мама, а цього року після зимових канікул за хворів батько. Сподіваючись, що у нього не буде нічого серйозного, ми відвезли його до лікарні. Донедавна тато почував себе цілком добре і доглядав велику ферму з коровами, свинями, курями, кроликами і великим садом. Ми з двома старшими братами запропонували йому все продати і переїхати до нас у місто, і тато погодився, але наполягав на тому, щоб лишити корову.
Якось, коли батькові знадобилася допомога, я покинула все і поїхала до нього. Справа в тому, що я забираюся, праю і готую їжу щосуботи з тих пір, як не стало моєї мами, а брати відвідують тата набагато рідше. Я працюю і не можу їздити до батька щодня, а йому весь час треба, щоб хтось був із ним. Я була змушена попросити братів про допомогу хоча б по черзі, але вони відмовилися . Я запропонувала батькові переїхати до мене, але він відмовився покинути свій будинок.
У результаті нам таки довелося продати корову, що дуже засмутило мого батька. Мої брати запропонували розділити гроші від продажу майна порівну, але я запропонувала, що, якщо я сама дбатиму про батька, то будинок повинен дістатись мені одній. Мої брати відмовилися, сказавши, що, як дочка, я зобов’язана піклуватися про свого батька, і що вони не несуть жодної відповідальності. Я приголомшена їхньою поведінкою і не знаю, що робити, але батька я не залишу.
