Роман прожив з Аллою 16 років, і ось вони вирішили розлу читися. У них було двоє дітей, а у квартирі — дорогі меблі та побутова техніка. Хоча квартира належала Аллі, Роман вважав, що коли діти залишаються з нею, то всі меблі та техніку він може забрати собі. Він хотів забрати майже все ще до розлу чення, тому запропонував перед розлученням обміняти їхню велику квартиру на дві маленькі. Алла відмовилася, тому Роман вирішив нічого їй не казати і приготувався до від’їзду.
Він узяв відгул на роботі та викликав носіїв, щоб вони допомогли йому перевезти все спільно нажите майно до квартири, яку він винайняв напередодні. Коли їхні діти повернулися додому, то виявили, що квартира порожня, і зрозуміли, що батько поїхав і забрав усе із собою. Вони вирішили зателефонувати йому та серйозно поговорити, попередивши, щоб він повернув усе до повернення матері. І якщо він зібрався йти, то нехай іде: вони нічого не вимагатимуть від нього. Роман погодився і знову покликав носіїв, щоби повернути все на колишнє місце.
Коли Алла повернулася додому з роботи, все було на своїх місцях, а діти сказали їй, що батько пішов із сім’ї та подає на розлу чення. Після розлу чення з’ясувалося, що Роману доведеться платити аліменти, незважаючи на обіцянку дітей переконати матір не подавати заяву. Роман був здивований і розчарований тим, що діти не дотрималися своєї обіцянки і збрехали йому. Він глянув їм у очі і зрозумів, що вони його переграли. Роман розчарувався у своїх дітях і дивувався, чому вони такі.