— Скільки положити, — спитала Ганна чоловіка. — Класти, — сидячи в сусідній кімнаті крикнула свекруха, Ніна Олексіївна. — Мама! — Паша не любив, коли мати, редактор зі стажем, хвалилася своєю майстерністю вдома. — Ні, нехай твоя мамка виправляє мої помилки. У мене ж он, скільки дітей – треба грамотно глаголити. «Боже, «ложити», «мамка», «глаголити», «їхній»… жах! — думала Ніна Олексіївна, — нічого, сам вибрав-нехай сам і розбереться. Скільки перспективних наречених у нього було: Маша – бухгалтер, Оля – nсихолог…».
Так, Ганна була звичайною сільською дівчиною, яка незрозумілим для Ніни Олексіївної чином зачарувала її сина. Ганна працювала вихователькою в садку. Ось чому вона завжди говорила, що у неї багато дітей. Вона була дуже доброю, щирою дівчиною, хоч і простою. Однак це все її тільки прикрашало. Згодом Ніна Олексіївна з чоловіком почали помічати зміни в своєму синові. Якщо хлопець раніше навіть не намагався доnомогти батькам, виправдовуючись, що його коник-інтелектуальна робота, а для інших робіт є люди з відповідною спеціалізацією, то зараз він із задоволенням доnомагав батькам на дачі і вдома. Ганна наро дила Паші 2 синів.
Вона була відмінною мамою, вихователькою і господинею. Згодом Ніна Олексіївна зрозуміла, що даремно звинувачувала невістку в дурості. Насправді Ганна виявилася такою мудрою жінкою, що змогла зберегти відносини з чоловіком, як в цукерково-букетний період. А як уколи Ганна ставила! «Потерпіть, Ніна Олексіївна, потерпіть, мила!»—говорила вона, хоч і зовсім не бол яче було в цілому… Тепер, коли після її розповідей колеги запитували у Ніни, як там її селючка (як вона колись невістку називала), вона злилася і лаяла їх за такі слова, адже сама розуміла, що краще Ганни її син нікого б не знайшов.