З моїм чоловіком ми побралися, коли нам обом було по 27 років. Тоді ми вже точно знали, чого хочемо від життя: спокою, стабільності та впевненості у завтрашньому дні. За майже 24 роки спільного життя у нас народилося двоє дітей: син Паша та дочка Аріша. У нас була стабільна робота, вдома панували затишок та порядок. Я вважала, що моє щастя абсолютно повно і більшого не варто бажати. Але, як виявилося, доля приготувала для мене ще одне диво — народження внука. Коли наш Пашка, а точніше, його дружина Світлана, подарували нам маленького Олександра, я буквально стрибала від щастя. Здавалося, життя дало мені все, про що тільки можна мріяти.
Але мій чоловік, як з’ясувалося, думав інакше… Якось він повернувся з магазину, сів навпроти і, дивлячись мені в очі, промовив: — Слухай, ми не діти. Я не хочу грати у якісь ігри. У мене з’явилася інша жінка. Я хочу розлучення і хочу бути з нею. Ці слова ніби вибили ґрунт з-під ніг. Здавалося, мій ідеально збудований світ в одну мить звалився. Але я не стала благати його залишитися чи намагатися щось виправити. Він зробив свій вибір — після 25 років шлюбу вирішив піти до іншої. Біль був нестерпним, але замість того, щоб поринути у відчай і перетворитися на зломлену жінку, я вирішила взяти себе в руки. Я записалася на курси, почала займатися тим, про що давно мріяла.
Танці, йога, малювання — я почала вкладати свій час у себе, намагаючись щодня ставати краще. Тепер, озираючись назад, я хочу поділитися з вами кількома простими, але важливими істинами: Любіть і поважайте насамперед себе. Ваше щастя не залежить від іншої людини — воно починається з вас. Мати свою справу — важливо. Не обов’язково, щоб це приносило дохід, але це має надихати вас, допомагати зростати та рухатися вперед. Якщо чоловік вирішив піти, відпустіть його. Не принижуйте себе, благаючи залишитися і не намагайтеся знайти швидку заміну. Це шлях у нікуди. Цінуйте кожен день і насолоджуйтесь життям. Ніхто не зробить це краще за вас. Сьогодні я почуваюся сильною та вільною. І, найголовніше, я живу в гармонії з собою. Життя триває, і воно сповнене нових можливостей — треба лише дозволити собі їх побачити.