— Запрошення? — Євген почав читати текст на звороті листівки, написаний звичайною ручкою. — «Дорога свекруха, запрошую вас на наш розлучення! Ваша невістка, Оксана! ». Син, ошелешений, пробігся ще раз по тексту очима, потім глянув на маму.Коли син відкрив двері, Людмила з порога злякано запитала:- Ти один?- Так- здивувався Євген. — А Оксана?! Де вона? Вона що, вже пішла?- Ну, звичайно- син з подивом дивився на матір.- Значить, я не встигла- приречено сказала Людмила, увійшла в кімнату і втомлено присіла на кут стільця. — Значить, запізнилася- Мама, щось трапилося? — запитав син в тривозі.Людмила подивилася на нього похмуро і нервово вимовила:- А що, хіба нічого не сталося? Все добре, так? Ти задоволений?- А що, хіба все погано? — Син теж присів на диван і знову насторожено запитав: — Мама, поясни, що все це означає?- Ні, це ти мені поясни, синку, що ось це ось значить ?! — Людмила полізла в кишеню своєї куртки, дістала звідти листівку з квіточкою на лицьовій стороні, і простягнула її Євгену. — Сьогодні вранці я знайшла це в поштовій скриньці. Запрошення на розлучення.
— Запрошення? — Євген почав читати текст на звороті листівки, написаний звичайною ручкою. — «Дорога свекруха, запрошую вас на нашє розлучення! Ваша невістка Оксана!».Син, ошелешений, пробігся ще раз по тексту очима, потім глянув на маму.- Ти хочеш сказати, що це лежало в поштовій скриньці?- А ти хочеш сказати, що твоя мама сама написала цей лист?- Невже вона все сприйняла всерйоз? — сам себе запитавсин.- Хто сприйняла?- Оксана — Так грізно блиснула очима Людмила. — А тепер, сину, поясни мамі, що все це означає? У вас, що, дійшла справа до розлучення? Ви ж ще рік разом не прожили. Де зараз Оксана? Куди вона пішла?- Мама, заспокойся, — невпевнено посміхнувся син.- Вона пішла на роботу здається у всякому разі сьогодні вранці у нас з нею все було як завжди. А ця листівка Швидше за все, це такий жарт — Нічого собі жарт!
Женю, ану, швидко говори, через що у вас це сталося ?! Та нічого особливо, — знехотя почав розповідати син. — Це через борщу — Через борщ? Який ще борщ?- Звичайний. Оксана вчора приготувала борщ. Вперше приготувала. Ну і я цей борщ трішечки розкритикував — Тобто? Ти що, переймаєш погані звички свого батька?- Мама, ну реально, борщ у неї вийшов так собI. Не смачний. Не такий, як у тебе — Де він?- Хто? — Борщ!- В холодильнику. Оксана хотіла його спочатку вилити, але потім на зло мені сказала, що поки я його не з’їм, вона нічого іншого готувати для мене не буде.- Правильно вона сказала.- А я сказав, що я його все одно їсти не буду. А якщо вона нічого готувати не буде, я подам на розлучення. Ну, жартома ж я це сказав, мам, жартома.
— А ти її про це попередив?- Про що попередив?- Що це жарт?- Угу потім коли ми вже конкретно посварилися.- Ясно … Весь в батька діставай з холодильника борщ.- Навіщо?- Зараз ми з тобою його їсти будемо. Зрозумів?- Не буду я його їсти. Він несмачний.- Я тобі дам — не будеш!Людмила, грізно дихаючи, пройшла на кухню, знайшла там каструлю з борщем і поставила її на вогонь.- Марш сюди! — з притиском вигукнула вона з кухні. — Ну, мам — як маленький вигукнув син.- І не просто марш сюди, а ще й з ключами від нашої квартири.
– Навіщо це? — стривожився син.- Тягни сюди ключі, кажу.Коли Євген з’явився на кухні з ключами від батьківської квартири, Людмила взяла їх і засунула в свою кишеню.- І що це значить? — ображено запитав син.- А то і значить. Сідай за стіл.Вона поставила на кухонний стіл дві тарілки, наповнила їх розігрітим борщем, і першою приступила до їжі. З’ївши кілька ложок, вона сердито втупилася на сина.- Ти хочеш сказати, що цей борщ можна їсти? — Можна — ледь чутно відповів син. — Але у тебе ж він набагато смачніше — Твоя дружина приготувала чудовий борщ! — з притиском звернулася вона до сина. — А у мене він смачніший тільки тому, що я його готую двадцять років поспіль.
Швидко взяв ложку і почав їсти!П’ять хвилин за столом чулося тільки плямкання і сопіння.Після того, як син спустошив тарілку, він в надії простягнув до матері свою долоню.- Мам, я все з’їв, давай ключі назад.- Ні, милий мій, — посміхнулася вона, — так просто ти їх не отримаєш. Спочатку виконаєш домашнє завдання.- Яке ще завдання? — злякався син.- І не одне- Вона підняла голову вгору і показала рукою на книгу «Про здорової і смачної їжі», яка лежала на холодильнику. — Дай-но мені цю книжечку.- Навіщо?- Треба.Син з побоюванням простягнув Людмилі книгу, і вона відразу ж відкрила її на сторінці:- Слухай, синку, уважно. У неділю ми з батьком прийдемо до вас в гості, і ти повинен власноруч приготувати до столу наступні страви
— Я? — перебив матір син. — З якого дива? У мене дружина є!- Запам’ятовуй, які страви будеш готувати, юнак, — строго сказава Людмила. — А якщо не приготуєш, в батьківському домі можеш більше не з’являтися. Оксані я зараз подзвоню і попереджу, щоб не надумала замість тебе готувати. Нехай тільки допомагає, типу, картопельки почистить, морковочкіі борщ я її похвалю. А то Захотів він, бачте, борщу як у мами Проживи спочатку двадцять років з дружиною, потім кріві обличам. Тобі все зрозуміло, син?- Зрозуміло — похмуро відповів Євген.- І спробуй тільки схалтурить. Твій татко тебе з потрохами з’їсть. Адже він у нас, ти знаєш, поїсти любить смачно