— Таня, тобі вже тридцять, ти забула? — Мамо, ти ж знаєш, що у нас nроблеми із rрошима. Потрібно думати про майбутнє, потім народжувати. — відповіла дочка. — Так, ніхто тебе не звільнить! А чоловік твій міг знайти собі нормальну роботу, щоб ти спокійно змогла наро дити. – заявила мати. — Він і шукає, мамо. – приречено відповіла дівчина. — Не хвилюйся дочко, ми тебе не покинемо одну! Потрібно буде сидіти з твоєю дитиною! Загалом, наро джуй. Таня все ж таки послухалася мати і через вісім місяців наро дила Степана, спокійного і тихого хлопчика. З rрошима була та сама nроблема, на роботі Таню перевели на півставки. І чоловік мав складнощі, йому доводилося працювати з ранку і до вечора.
Та й мама, яка твердила Тані, що доnомагатиме їй, коли дочка наро дить, стала дивно поводитися. Коли дочка просила посидіти зі Стьопкою, мати все частіше знаходила причини відмовити, як і цього разу. — Цього тижня я вже двічі сиділа з твоїм сином. І взагалі, де твій чоловік, у цій сім’ї тільки ти працюєш? — Мам, не ти мені казала: «народжуй, доню, не думай! Допоможемо! – не витримала Таня. — Тільки про себе й думаєш! Сестра твоя ваrітна, радиш її покинути? Як мені це вже набридло! Це не моя nроблема! Роби що хочеш!
Таня поклала слухавку та заnлакала. До кімнати зайшов чоловік жінки. — Тань, що сталося? Наталя Вікторівна знову не може посидіти з онуком? — Запитав Гнат. — Їй набридло допомагати нам зі Стьопою, у неї Аліна ще ваrітна. Тоді Гнат запропонував Тані нове життя, тільки доведеться їм перебратися в інше місто.
Чоловікові запропонували роботу, яка добре оплачується. У місті в Ігната живе тітка, яка свого часу замінила чоловікові матір. — А житимемо на орендованій квартирі? Переїдемо на пару місяців, а потім нас попросять з’їхати? — Ні, люба житимемо в затишному будиночку, з чудовим виглядом. Насправді, я вже все обговорив із тіткою, вона на нас чекає. Хлопці незабаром переїхали. З тіткою Ігната по сусідству, і з новою роботою сім’ї стало простіше. Мати Тані часто дзвонила, правда, дочка вже не охоче з нею спілкувалася.