На моєму 65-річному життєвому шляху я присвячував себе спочатку дружині, потім дітям, а потім онукам. Мої дні були сповнені піклуванням про сім’ю, і я ніколи не шкодував про це. Але тепер, стоячи на порозі заходу сонця свого життя, я відчув бажання нарешті жити для себе. Однак моя сім’я мала інші плани. Якось увечері, зібравшись за сімейною вечерею, я зважилася висловити свої почуття. “Я думаю, настав час трохи пожити для себе”, – почав я, намагаючись підібрати правильні слова. Моя дружина здивовано глянула на мене.
“Як це розуміти? Ти завжди був опорою сім’ї”, – сказала вона. “Я знаю, і я завжди це цінував. Але тепер я хочу подорожувати, займатися своїми захопленнями. Мені здається, я заслужив на це”, – пояснив я. Мої діти переглянулися, трохи збентежені. “Тато, але ми завжди розраховували на твою допомогу, особливо з онуками”, – зауважив старший син. “Я люблю вас усіх і завжди буду поряд, але я також хочу досліджувати цей світ, поки у мене ще є сили та здоров’я”, – продовжив я.
Ця розмова викликала певну напругу, але я відчував, що мав це зробити. У наступні тижні я почав планувати свою першу подорож – поїздку до Європи, про яку завжди мріяв. На мій подив, моя сім’я поступово прийняла мої плани. Дружина навіть підтримала мене, сказавши: “Ти маєш рацію, ти заслужив це. Подорожуй, насолоджуйся життям.” Так я почав новий розділ свого життя, наповнений пригодами та новими враженнями. Я зрозумів, що важливо не лише дбати про близьких, а й про себе, і це відкриття принесло мені нове почуття свободи та щастя.