3 роки тому я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Я закохалася в нього з першого погляду. Ми стали зустрічатися, через півроку з дня знайомства він зробив мені пропозицію. Перед весіллям він познайомив мене зі своєю мамою. З першої ж нашої зустрічі я полюбила цю жінку, ми стали близькими подружками. Мені пощастило зі свекрухою. За весь цей час ми жодного разу не сва рилися. Вона мені каже, що я їй стала як рідна дочка. Підтримує у всьому мене, а не свого сина, завжди у всьому на моєму боці. Я люблю її за те, що вона хороша, адекватна, справедлива. Я її дуже поважаю-і це взаємно.
Високо ціную її думку про багато речей. Ще мені подобається, що вона не нав’язується. З нею ми годинами базікаємо про все. Ми живемо окремо, але я завжди рада бачити її в моєму домі. Моя бабуся теж була хорошою свекрухою, і моя мама обожнювала її. Вона ставилася до моєї мами краще рідної матері. Коли я завагітніла — її радості не було меж; вона дбала про мене, давала поради. Але після народження дитини наші відносини стали натягнутими. У нас виникли розбіжності, я стала ставитися до неї, до її порад вороже, хоча ніколи не показувала свою неприязнь.
Розбіжності виникли після того, як вона вирішила позбутися всіх дитячих речей, які мені віддала моя сестра. Її дочка вже доросла, і вона мені віддала речі своєї дитини. Речі були нові, красиві, моя племінниця майже їх не носила. Не секрет, що діти швидко дорослішають, і речі були у відмінному стані. Але моя свекруха якось по-іншому ставиться до чужих речей. За її словами, її внучка ні в якому разі не повинна носити вже ношені речі. Всі речі, які віддала моя сестра, я знайшла в сміттєвому ящику. Я взагалі не сkандальна, але цього разу влаштувала сkандал. Після цього наші відносини зіnсувалися, я не можу її пробачити.