Віра та Ігор були одружені п’ять років. Усі ці п’ять років дівчина хотіла дитину, а чоловік категорично заперечував. Мама підтримувала Віру: “Чоловік, він сьогодні є, а завтра його немає. А дитина завжди з тобою!” І, коли, півроку тому, Віра все ж таки заваrітніла, вона сподівалася, що чоловік за п’ять років змінив свою точку зору. – Ти не маєш права руйнувати моє життя! – заверещав Ігор, коли дізнався про ваrітність дружини. – Плач ночами, капризи, підгузки… Ні! Ніякої дитини мені не треба… Тоді Віра пішла на поводу у чоловіка.
Перервала ваrітність. І досі про це шкодує… Тиждень тому зателефонувала мама: – Вірочка, приїжджай терміново! Не стало Іри. Іра, її двоюрідна сестра. Разом чоловіком їхала в машині, ожеледиця, і… Віра з Ірою були дуже дружні. А ще в Іри була дочка, з якою Віра дуже любила поратися. Ксюша теж дуже любила Віру. І ось дівчинка залишилася сиротою. Тепер у неї одна дорога – до дитбудинку. На поминки Ігор не поїхав, пославшись на роботу. Віра поїхала одна, і там же сама для себе вирішила, що удочерить Ксюшу. – Це правильно, доню. Але що твій Ігор скаже?
Він тільки себе і любить! – підтримала, і водночас висловила своє занепокоєння мама. – Уговорю, – відповіла дочка. Про перервану ваrітність Віра мамі нічого не сказала. Не захотіла засмучувати. – Нічого не бійся і чекай на мене, – сказала Віра Ксюші на прощання. – Я скоро за тобою приїду… – Ні! Ну скільки разів можна повторювати – жодних дітей! – Але Ігоре, ти не хотів підгузків, безсонних ночей. А Ксюші вже п’ять років. Ці етапи вже пройдено. – Я сказав ні, значить ні! Вибирай, чи я, чи дитина! – Ну тоді збирай свої речі, і йди! Ти ж не забув, що це моя квартира? Ксюша зустріла Віру зі щасливим блиском в очах. – Мама! Мама приїхала! – кинулася вона на шию Вірі. – Доню, я приїхала за тобою! – Я нічого не боялася і чекала на тебе!