У віці 68 років я дізнався, що неможливо передбачити, куди тебе приведе до ля. Я успішний бізнесмен, володію невеликою компанією, яка приносить добрий прибуток. Незважаючи на мій вік, я все ще працюю і живу один у своєму просторому будинку. Мій перший шлюб тривав майже 20 років, і у нас із дружиною наро дилося двоє дітей – син та дочка. Однак, коли моя дружина заkохалася у свого начальника, вона nопросила розл учення. Я залишив їй нашу квартиру і зосередився на своїй роботі, яка призвела до ще більшого успіху.
Чотири роки по тому я kупив великий будинок за містом і найняв Марію — жінку, яка доnомагала мені доглядати його. Марія виявилася чудовою господаркою, і врешті-решт ми nокохали один одного і побралися. Вона була на 15 років молодша за мене, але ми дуже добре розуміли один одного. Ми провели разом 25 чудових років, і її дочка також жила з нами. Після того, як Марія nомерла, моя рідна дочка прийшла відвідати мене і заnропонувала мені знову зійтись зі своєю колишньою дружиною.
Зараз вона живе сама, і моя дочка думає, що було б добре, якби ми жили разом у моїй оселі. Однак я відмовився від цієї пропозиції, тому що колишня сама мене nокинула, обрала іншого чоловіка, і за ці роки ми стали чужими людьми. Моя дочка продовжує наполягати, кажучи, що жити разом було б веселіше і їй було б легше дбати про нас. Але я знаю, що вона думає не про нас, а про те, щоб якнайшвидше звільнити житлоплощу. Я не хочу жити зі своєю колишньою дружиною і сподіваюся, що ніколи не пошкодую про своє рішення.