У родині нас було двоє сестер, я і Таня. Танька вдало вийшла заміж, у чоловіка є своя квартира. У них наро дився син, сама Таня на хорошій посаді працює. А ось у мене доля не склалася. Чоловік від мене пішов, а мені довелося повернутися в квартиру матері з двома доньками. Мама у нас сильно хво ріла, пройшло пару років, і вона померла. Квартира була записана на мене і Таню. Але у Тані була сім’я міцна, вони з чоловіком жили у нього, а я так і залишилася з дочками в квартирі мами. Через роз лучення і смер ть матері, у мене сильно погіршилося здоров’я. Не могла я довго перебувати на роботі, важко було.
Я раніше приходила додому. А вдома діти, ще ними займатися треба. Допомоги і підтримки у мене немає. Все доводиться робити самій, на особисте життя я і не розраховую. Тут раптом Таня стала піднімати питання на рахунок нашої квартири: — Все ж частина квартири моя. — Твоя, але ти ж не збираєшся від чоловіка до нас переїжджати? — Ні, але забрати збираюся. — Як це ти її зараз забереш? Тань, тобі зайнятися нічим? Жили ж спокійно. — Друга частина квартири моя, не забувай. Ти або плати за неї кожен місяць, або я мешканця знайду на одну кімнату.
— Та якого мешканця, куди мені чужу людину, я ж з дітьми живу. — Тоді давай продамо і розділимо су му навпіл. — Так я на цю су му навіть однушку собі не куnлю. — Тоді пропонуй свої варіанти, а то ти від усього відмовляєшся!! Я довго не розуміла, чому Таня так різко завела розмову про квартиру. А потім випадково почула її розмову з чоловіком. Це він її квапив. Каже, що якщо зараз вона свою частку не виб’є, то потім мої дочки вже виростуть і теж дітей народять, прийдуть в цю квартиру, і тоді Тані вже точно нічого не дістанеться. І я не знаю, що робити, як чинити з тією частиною квартири.