Надія Петрівна, Олегова мати, всіляко намагалася втрутитися в життя сина. На її думку, цим оберігаючи сина від важких наслідків його кроків. Насамперед висловила свою думку, коли дізналася, що молоді збираються купити двокімнатну квартиру після весілля. Вона зажадала, щоб квартира була оформлена лише на сина. Мотивувала тим, що Олег отримує вдвічі більше за Ганну. Але коли дізналася, що бабуся нареченої, Ганни, подарує онуці однокімнатну квартиру та півтора мільйона, втихомирилася. Вдруге Надія Петрівна сунула носа у справи молодих і порушила ту саму тему, коли мова зайшла про весілля.
Ганна захотіла пишне весілля. Олег погодився. Хоча торжество оnлачувати довелося б йому одному, тому що Анна ніяких заощаджень не має. Оскільки всі накопичення Олега підуть на весілля, молоді вирішили, що квартиру куплять пізніше. Ось цей момент і не сподобався Надії Петрівні. — Ось ти яка вульrарна, невестушка! Вирішила на чужому горбі до Раю в’їхати. Мій син тобі весілля оплатить, твоя бабуся свою одну на тебе запише, потім разом купіть квартиру по іпотеці. Так вона ж вважатиметься сумісним майном. І в разі чого підлягає розділу. А якщо туди й дітей прописати,
то моєму сину нічого не дістанеться. Скасовуйте весілля. Краще за ці гроші Олег купить собі квартиру, а оформить на мене. Тоді, якщо не дай Боже розлу чення, у нього хоч дах над головою буде. Так буде правильно. Нічого страаաого не станеться, якщо ви розкішне весілля не влаштовуватимете. — Мамо! Весілля буде таке, яке ми з Ганною запланували. І тоді, коли ми намітили це, твердим тоном сказав Олег. — Виходіть , викресліть мене зі списку гостей! Я на весілля не прийду! Навіть не запрошуйте! Не бажаю дивитися на те, як мій син сам собі на шию зашморг надягає. І тринькає величезні гроші за забаганням якоїсь фінтифлюшки…